Коли рішення керівництва не вдалося: матеріали, протоколи та згода учасників як захист керівника

Інвестиція не вдалася, великий замовник не заплатив або придбання виявилося переплаченим. Через кілька років новий учасник, кредитор або керуючий майном банкрута запитує, хто відповідає за збиток. Суд тоді оцінює і те, як рішення виникло: яку інформацію мав у розпорядженні керівник, чи зважив її та чи не діяв у власному інтересі. Відповідь має запропонувати документація з часу ухвалення рішення, бо пізніше доповнити її вже важко.

Доводити повинен керівник

Словацький Торговельний кодекс зобов’язує директорів здобути й під час ухвалення рішення врахувати всю доступну інформацію щодо предмета рішення і не надавати переваги власним інтересам чи інтересам лише деяких учасників перед інтересами товариства (§ 135a ч. 1). Директор звільняється від відповідальності, лише якщо сам доведе правильність своїх дій:

Директор не відповідає за шкоду, якщо доведе, що під час здійснення своїх повноважень діяв із професійною обачністю та добросовісно вважав, що діє в інтересах товариства. Директори не відповідають за шкоду, заподіяну товариству діями, якими вони виконували рішення загальних зборів; це не діє, якщо рішення загальних зборів суперечить нормативно-правовим актам, установчому договору чи статуту або якщо йдеться про обов’язок подати заяву про оголошення банкрутства.

— § 135a ods. 3 zákona č. 513/1991 Zb.

Для членів правління акціонерного товариства діє таке саме правило (§ 194 ч. 7). Угоди, які заздалегідь виключали б або обмежували відповідальність, заборонені (§ 135a ч. 4), а вимогу товариства за певних умов може заявити і його кредитор, у банкрутстві — керуючий (§ 135a ч. 5). Взаємозв’язки описує питання, чи відповідає директор за борги s.r.o.

Чеське регулювання ґрунтується на правилі підприємницького судження. Дбайливо та з потрібними знаннями діє той, хто під час підприємницького вирішення міг добросовісно розумно припускати, що діє поінформовано та в інтересі товариства, який можна обстояти; захист не діє, якщо рішення не було ухвалене з необхідною лояльністю (§ 51 odst. 1 zákona č. 90/2012 Sb.). І в Чехії тягар доказування несе член органу, якщо суд не вирішить, що цього від нього не можна справедливо вимагати (§ 52 odst. 2 zákona č. 90/2012 Sb.). В обох державах тому має значення і те, як рішення готувалося, а доказ про це має подати в спорі керівник.

Що має залишитися після рішення

Із законодавчих понять випливає, що має зафіксувати документація. Щодо поінформованості йдеться про матеріали, які керівник мав у розпорядженні: фінансові дані, пропозиції, порівняння альтернатив, висновки фахівців або правову позицію щодо ризикових кроків. Щодо добросовісності та лояльності йдеться про те, чи хтось із членів керівництва не мав особистого інтересу у справі і як із цим повелися. Щодо інтересу товариства йдеться про стисле обґрунтування, чому обрано саме цю можливість і які ризики зважувалися.

Форму закон приписує лише частково. Про засідання правління словацького акціонерного товариства та про його рішення складається протокол, підписаний головою і секретарем, і кожен член має право, щоб у ньому було зазначено його окрему думку (§ 195 Obchodného zákonníka). У Чехії окрема думка члена виборного органу, який заперечував проти пропозиції, записується на його прохання (§ 157 odst. 1 zákona č. 89/2012 Sb.). Щодо директорів s.r.o. словацький закон протоколу про їхнє вирішення не вимагає, і саме тому варто домовитися про нього у внутрішніх правилах. Окрема думка, записана в момент голосування, дасть членові, який був проти, змогу пізніше довести свою позицію.

Типовими слабкими місцями є документація, яку доповнюють згодом, або її відсутність, коли в компанії вирішують усно, далі — пакет матеріалів без запису, які саме з них керівництво справді зважувало, і нарешті рішення, під час якого член з особистим інтересом голосував без того, щоб це десь прозвучало.

Коли допоможе згода загальних зборів

У Словаччині ні директори, ні правління не відповідають за шкоду, заподіяну виконанням рішення загальних зборів, як зазначає процитоване друге речення § 135a ч. 3. Захист має дві межі: рішення не може суперечити нормативно-правовим актам, установчому договору чи статуту і не поширюється на обов’язок подати заяву про оголошення банкрутства. Згода наглядової ради керівника від відповідальності не звільняє, що закон прямо зазначає в останньому реченні § 135a ч. 3 і в § 194 ч. 7. У товаристві з єдиним учасником повноваження загальних зборів здійснює цей учасник, і його рішення має бути письмовим і підписаним (§ 132 ч. 1). Щоб на рішення можна було покластися, воно має охоплювати конкретний крок, а не загальний намір, а учасники мають отримати ті самі матеріали, що й керівництво.

Чеське регулювання є обережнішим. Директор керується засадами та вказівками загальних зборів, якщо вони відповідають нормативно-правовим актам і установчому договору, проте щодо ведення справ вказівок йому давати ніхто не може (§ 195 odst. 2). Винятком є вказівка, про яку член виконавчого органу капітального товариства просить сам; закон, однак, додає, що це не зачіпає його обов’язку діяти з дбайливістю належного господаря (§ 51 odst. 2). Запитана вказівка, отже, автоматично не звільняє керівника від відповідальності. І в Чехії тому варто подати загальним зборам ті самі матеріали, з яких виходить керівництво, і задокументувати, що вони їх отримали.

Що налаштувати заздалегідь

Правила варто запровадити раніше, ніж настане спірне рішення: які кроки керівництво погоджує із загальними зборами або наглядовою радою, які матеріали до них готує, хто веде протокол і де документація зберігається. Це пов’язано з тим, як налаштовані ліміти директорів (питання чи зобов’язує компанію договір понад ліміт), як вирішується незгода між ними (питання що робити, коли два директори не можуть дійти згоди) і яку роль має наглядова рада.

Ці правила готуємо в межах налаштування органів товариства. Якщо конкретне рішення має пройти через учасників, підготуємо матеріали, рішення та протокол у межах послуги загальні збори та рішення учасників.