Забезпечувальне відступлення вимоги: коли кредит забезпечують рахунки замовників

Виробнича або торговельна компанія потребує позики, однак нерухомості, яку могла б заставити, не має. Проте вона має замовників, які регулярно сплачують їй рахунки. Кредитор, чи то інвестор, постачальник, чи пов’язане товариство, може прийняти ці вимоги як забезпечення. Словацьке право пропонує для цього два інструменти: заставне право до вимоги та забезпечувальне відступлення вимоги. Забезпечувальне відступлення обходиться без реєстрації, Цивільний кодекс, однак, регулює його одним-єдиним положенням.

Що регулює закон і що він залишив договору

Вимогу можна забезпечити відступленням вимоги боржника або вимоги третьої особи на кредитора (далі — «забезпечувальне відступлення вимоги»), якщо це не виключає окремий закон.

— § 554 Закону № 40/1964 Zb.

До самого переходу застосовують загальні правила відступлення: письмовий договір, перехід приналежностей і прав, пов’язаних із вимогою (§ 524), заборони відступлення (§ 525) та повідомлення боржника (§ 526). Для забезпечувального передання права закон прямо визначає, що із задоволенням забезпеченої вимоги право переходить назад (§ 553 ч. 3), забороняє угоди про перехід предмета забезпечення у власність (§ 553c ч. 2) і зобов’язує видати надлишок виручки (§ 553c ч. 5). Для забезпечувального відступлення таких правил у § 554 немає. Тому договір повинен сам визначити насамперед:

• яке зобов’язання відступлення забезпечує і до якого розміру,
• що після погашення забезпеченого боргу кредитор відступить вимогу назад і в який строк,
• хто і куди інкасує платежі замовників, поки боржник платить належно,
• що може зробити кредитор, коли боржник не заплатить, і що він зробить із сумами, які перевищать борг із приналежностями.

Тихе або повідомлене відступлення

Поки відступник не повідомить замовникові про відступлення або набувач йому його не доведе, замовник звільняється від боргу й платежем первісному кредиторові (§ 526 ч. 1). Сторони можуть цим скористатися: замовникам про відступлення не повідомляють, боржник далі виставляє рахунки та інкасує, а кредитор виступає лише в разі прострочення. Таке тихе відступлення береже ділові відносини, кредитор, однак, несе ризик того, що гроші від замовників тим часом опиняться в боржника. Тому договір має надати кредиторові право будь-коли повідомити про відступлення та зобов’язати боржника спрямовувати платежі на визначений рахунок. На вимогу набувача відступник може стягувати вимогу й сам, від свого імені на рахунок набувача (§ 530 ч. 1).

Кредитор повинен рахуватися й із захистом замовника. Заперечення, які він мав на момент відступлення, у нього залишаються, і за умов, визначених законом, він може щодо нового кредитора зарахувати також вимоги, які мав до первісного, і то навіть ті, строк виконання яких не настав (§ 529). Тому вартість забезпечення можуть зменшити зустрічні вимоги замовників.

Заборона відступлення в договорах із замовниками

Вимогу не можна відступити, якщо відступлення суперечило б домовленості з боржником (§ 525 ч. 2). Договори із замовниками, рамкові договори та загальні комерційні умови замовників можуть містити заборону відступлення без згоди. Кредитор, який приймає як забезпечення вимоги з таких договорів, може виявити, що забезпечення не виникло. Для заставного права закон містить сприятливіше правило: будь-яка домовленість, що забороняє встановити заставне право, є недійсною щодо третіх осіб (§ 151d ч. 6 Цивільного кодексу). Однак предметом застави може бути лише право, яке можна передати (§ 151d ч. 1), і чи перешкоджає договірна заборона відступлення також заставі вимоги, закон прямо не вирішує. Заставне право до вимоги виникає з реєстрацією в Нотаріальному центральному реєстрі заставних прав (§ 151e ч. 1), і закон прямо допускає також заставне право до майбутніх вимог (§ 151d ч. 4). Якщо договори із замовниками містять заборону відступлення, найнадійніше отримати згоду замовника або змінити заборону в договорі з ним, і то як для відступлення, так і для заставного права.

Коли в банкрутство потрапляє боржник

Закон про банкрутство прямо зараховує до забезпечувальних прав також забезпечувальне передання вимоги (§ 8 Закону № 7/2005 Z. z.). Забезпечувальне передання права в банкрутстві вважається недійсним, і кредитор, який його заявив, має статус забезпеченого кредитора із заставним правом; те саме діє для забезпечувальних прав із подібним змістом і наслідками (§ 50 ч. 3). Тому кредитор, якому вимоги формально відступили на себе, не може розраховувати на те, що в банкрутстві відступника він задовольниться поза банкрутством; треба рахуватися зі статусом забезпеченого кредитора. Забезпечувальне право він повинен належно та вчасно заявити в заяві про визнання вимог в основний строк 45 днів із моменту оголошення банкрутства, інакше його не братимуть до уваги (§ 28 ч. 4).

Як діяти

Перед підписанням кредитор запитує перелік вимог і договори із замовниками, перевіряє заборони відступлення та зустрічні вимоги замовників і вирішує, чи обере відступлення, чи заставне право. Потім він пов’язує договір із кредитним договором так, щоб узгоджувалися платежі, випадки дострокового погашення та зворотне відступлення. Як відбувається саме відступлення та що повинно містити повідомлення боржника, пояснює відповідь на запитання як передати вимогу іншій особі.

Договір про забезпечувальне відступлення ми підготуємо в межах послуги забезпечувальне передання права, а повідомлення замовникам і документальний ланцюг на випадок стягнення — у межах послуги відступлення та зарахування вимог.

Як це буде за новим Цивільним кодексом

1 жовтня 2026 року Національна рада Словацької Республіки ухвалила новий Цивільний кодекс Словаччини, який набуде чинності 1 липня 2027 року. Забезпечувальне відступлення в ньому залишиться, але до нього відповідно застосовуватимуться правила про забезпечувальне передання права. Торговельний кодекс поки що не скасовується, і відносини між підприємцями остаточно визначить лише супровідна новела. Частину того, що сьогодні мусить вирішувати договір, доповнить закон:

• договір муситиме бути письмовим і визначати насамперед забезпечене зобов’язання, відступлені вимоги, права сторін протягом забезпечення, оцінку вимог і спосіб реалізації забезпечення,
• після задоволення забезпеченого боргу вимоги перейдуть назад до відступника, до того часу кредитор не має права їх далі передати чи обтяжити,
• угода, укладена до настання строку виконання боргу, про те, що кредитор залишить їх собі назавжди, буде недійсною,
• про реалізацію забезпечення кредитор муситиме письмово повідомити щонайменше за тридцять днів наперед і видати надлишок виручки.

Зміниться й перешкода, що випливає з договорів із замовниками. Домовленість, яка забороняє або обмежує відступлення, не матиме наслідків щодо третіх осіб. Відступлення буде чинним, відступник лише відповідає перед замовником за порушення заборони. Замовник також не зможе зарахувати вимогу, строк виконання якої настає пізніше, ніж за відступленою вимогою, якщо на момент повідомлення про відступлення строк її виконання ще не настав. Відступлення Торговельний кодекс загалом не регулює, тому щодо нових договорів це мало б діяти й між компаніями. Захист замовника, який до повідомлення заплатить первісному кредиторові, залишається, однак відтепер лише тоді, коли він про відступлення не знав. Залишається також статус забезпеченого кредитора в банкрутстві.

Забезпечувальне відступлення, яке виникне до 30 червня 2027 року, аж до свого припинення оцінюватиметься за попередніми нормативними актами. Чи ще завадить відступленню заборона відступлення в старішому договорі із замовником, перехідні положення прямо не вирішують, тому з нею й надалі треба рахуватися. Договір, підписаний з 1 липня 2027 року, доповніть оцінкою вимог і порядком реалізації забезпечення. Докладніше — у статті про заборону відступлення в новому кодексі.

Стан на 22 жовтня 2026 року: закон ухвалено, 20 жовтня 2026 року його підписав президент, але у Збірнику законів його ще не оприлюднено. До 30 червня 2027 року діють правила, описані вище у статті.